Нині, на жаль, серед аграріїв побутує стереотип, що гібриди сільгоспкультур вітчизняної селекції менш якісні порівняно з іноземними. Тож і ставляться до них за залишковим принципом: сіють на гірших землях, дають менше добрив. У результаті і врожай отримують відповідний. Натомість науковці Всеукраїнського наукового інституту селекції результатами своє роботи доводять протилежне: вітчизняні гібриди та сорти своїми якісними характеристиками не поступаються зарубіжним аналогам. Про те, чому варто купувати українське, розповів R&D директор Інституту Мирослав Парій.
ЛЮДМИЛА МОРОЗОВА The Ukrainian Farmer №2 Лютий 2018 р.
Пане Мирославе, зазвичай, плануючи придбати насіння, сільгоспвиробник зважає на компанію-селекціонера, довіряє відомим брендам. Якими аргументами ви б переконали його, що ваша приватна установа — надійний виробник?
— На сьогодні вітчизняна селекція фактично представлена приватними компаніями. Адже найголовніша проблема державних інститутів — брак спеціалістів. Молодь через низьку оплату праці не хоче йти в державну науку, бо там результат від своєї роботи можна отримати через 20 років. У нашій компанії здебільшого працює талановита молодь — кандидати наук, аспіранти НАНУ, НААНУ, профільних університетів, які реально залучені до селекційної роботи. Середній вік співробітників 29 років. Вони здібні, енергійні, мають бажання і, головне, можливість робити наукові відкриття. У цих кадрах ми бачимо наше майбутнє. Наш інститут заснував у 1999 році доктор біологічних наук Федір Микитович Парій.
Результати його досліджень, а це понад 100 наукових праць у галузі генетики, селекції та насінництва, понад 40 сортів і гібридів сільгоспкультур, 50 запатентованих винаходів із технології селекційного процесу, лягли в основу нашої діяльності. Нині ми маємо селекційні програми по соняшнику, кукурудзі, ріпаку, пшениці. З минулого року відновили селекційну програму по цукрових буряках, адже ринок його виробництва останнім часом дещо пожвавився. Створювати нові сорти й гібриди, що не поступаються лідерам ринку, маємо можливість завдяки власній селекційній базі, накопиченому власному генетичному матеріалу, що постійно поповнюється.
У своїй роботі використовуємо найновіші надбання науки, завдяки чому значно пришвидшили селекційний процес. Якщо раніше вся селекційна робота проводилася раз на сезон, то тепер у тепличних умовах й у власному розпліднику в Чилі здійснюємо дві генерації за сезон, а в деяких схрещуваннях — і три. Активно застосовуємо метод гаплоіндукції, який скорочує термін отримання окремої самозапильної лінії культури з 11 років (за класичної схеми) до 2 років. Для візуалізації нашої роботи використовуємо ДНК-маркери, завдяки яким можемо фактично зазирнути всередину хромосом, дослідити гени, які відповідають за стерильність форм, стійкість до хвороб тощо. Поєднання цих складових дає нам змогу за три роки фактично створити новий гібрид.
Соняшник — стратегічна для України культура, яка водночас найповніше представлена у вашому портфоліо. У яких напрямах ведете селекційну роботу по цій культурі?
— Будь-яка селекція починається з вихідного матеріалу, який удосконалюють, пристосовують до місцевих умов і потреб. Вторинне походження соняшнику як олійної культури — це територія сучасної України та Кубань. Ми маємо матеріали старих форм, створених у Краснодарському НДІ сільського господарства РСФСР, сучасні публічні лінії, створені в Америці, Аргентині, проводимо обмін матеріалами. Тобто в нашій селекційній програмі присутні всі складові, що є у європейських компаній.
У роботі ми, як і світові селекційні лідери, націлені на удосконалення певних ознак культури, зокрема стійкості до гербіцидів Євро-лайтнінг, Експрес. Наш інститут на вітчизняному ринку був одним із перших, хто вивів і зареєстрував гібриди соняшнику, стійкі до гербіцидів на основі трибенурон-метилу (Сонячний настрій) і гербіцидів групи імідазолінонів (гібрид Армагедон). Важливим є й напрям високоолеїнових гібридів. Нам знадобиться приблизно 2–3 роки, щоб провести їх випробування та внести до Реєстру.
Для аграріїв на Сході та Півдні України дуже гострим є питання вовчка. Чи можете ви запропонувати їм стійкі до цього паразита гібриди?
— Ми радимо вирощувати у цих регіонах наші гібриди, що стійкі до Євро-лайтнінгу. А застосування цього гербіциду — одна з можливостей боротися з вовчком. Щодо стійкості самого гібрида до вовчка, то ця ознака є пріоритетом нашої селекційної програми останні сім років і на найближчий час.
Утім, це питання складне, адже відбувається постійна еволюція патогенів, до яких належить і вовчок, через перехресне запилення постійно виникають нові раси.
Як саме — людина відстежити не може, бо на кожному соняшнику може бути до 100 паразитів. Об’єктивно невідомо, скільки існує рас, хоч їх маркують від A до H. Селекційні компанії збирають вовчок у місцях, де ростуть стійкі до нього гібриди, й формують поля, на яких висівають і тестують новий матеріал. У нас уже організована така робота на двох полях і готуємо ще одне із зібраним матеріалом вовчка. Окрім того, нині маємо відмінні від попередніх донори стійкості, отримані в Румунії. Вже розпочато схрещування із цими зразками. Тож можемо запевнити фермерів, що найближчим часом до Реєстру будуть унесені наші гібриди соняшнику, стійкі до раси Н і більше.
Ваші гібриди характеризуються високим потенціалом урожайності. Натомість здебільшого аграрії роблять ставку на імпортні гібриди, з недовірою ставлячись до вітчизняних…
— За статистикою, за останні 10 років у селекційних програмах особливого зростання показника врожайності соняшнику немає. Тобто можна вважати, що вже досягнуто максимуму, звісно, якщо селекціонери не знайдуть якогось особливого матеріалу. Врожайність можна збільшити архітектонікою рослин, щоб збільшити врожайність із гектара за тієї самої продуктивності рослини. У цьому напрямі ми теж рухаємося. Проте в нашій країні останнім часом лімітаційним чинником є волога.
Наша селекція спрямована на те, щоб гібрид був продуктивним за будь-яких умов. Адже для будь-якого виробництва важливим є стабільність, бо якщо фермер вирощуватиме гібриди, які в одних умовах даватимуть високий урожай, а в інших — низький, то він матиме нестабільне виробництво.
Тому всі гібриди, що ми створюємо, є стабільні щодо врожайності. Маємо гібриди, які можуть дати врожай вищий за середній. Так, наші гібриди Український F1, Заграва, Атілла, Ауріс, Армагедон, Карлос 115 мають потенціал урожайності понад 50 ц/га.
Проте, щоб його розкрити, фермерам треба мати на увазі, що ми нашу селекційну програму закладаємо на високому агрофоні. Тому й у виробничих умовах потрібно дати гібриду все, чого він потребує. І тоді він віддячить високою врожайністю.
Це правило стосується й ваших гібридів кукурудзи?
— Абсолютно. Потенціал наших гібридів 140–160 ц/га, а новинок Тесла, Гран 1, Амарок 290 — 160–170 ц/га. На відміну від соняшнику, кукурудза походить з Америки, тому ми у своїй роботі як селекційний матеріал використовуємо найкращі досягнення селекції США. Використовуючи публічні доступні лінії, європейський матеріал, який ми отримуємо за обміном, застосовуємо для створення гібридів з ФАО від 180 до 400. Головний критерій нашого добору — продуктивність і стабільність. Для цього ми випробовуємо лінії протягом трьох років, закладаючи досліди як мінімум у трьох точках. Відстежуємо рівень ураженості хворобами, вилягання й решту негативних ознак, що супроводжують вирощування кукурудзи.
Для фермерів важливим є показник вологовіддачі кукурудзи. Чи під силу селекціонерам його й надалі збільшувати?
— Той матеріал, із яким ми працюємо, вже має високий рівень вологовіддачі. На жаль, у фермерів існує стереотип, що вітчизняні гібриди кукурудзи мають низьку вологовіддачу. Уточнімо, що таке вологовіддача. Це рівень вологи зерна на момент збирання, тобто цей показник лише вказує на час, коли збирали кукурудзу. Ще він залежить від густоти стояння рослин, рівня їх розвитку — якщо у ґрунті багато азоту, рослина потужна, має більший качан, відтак волога довше триматиметься. Здавалося б, на півночі вологовіддача має бути гіршою, а на півдні — кращою, але фактичні дані з різних джерел спростовують цей стереотип. За нашими даними, за рівнем вологості зерна, який сягає 14–20%, наші гібриди не поступаються створеним компаніями-лідерами.
Доводилося чути, що виростити якісне насіння в Україні нині проблема, особливо соняшнику, посіви якого становлять 6 млн гектарів. Як ви добиваєтеся якості насіння?
— Справді, проблема в тому, що для ділянок гібридизації соняшнику потрібна просторова ізоляція мінімум на 1,5 км. Тому ми наші ділянки потроху пересуваємо на Північ чи Захід, де ізоляцію ще можна витримувати. Для ділянок розмноження батьківських ліній просторова ізоляція має становити 5 км. Щоб її витримати, одне поле з материнськими лініями заклали аж у Чилі, розглядаємо можливість закладання таких ділянок у Сербії та Туреччині. Щодо ділянок розмноження батьківських ліній кукурудзи ситуація краща — ізоляція має бути близько 300 м. В Україні це можна забезпечити.
Зазначу, що наші стандарти якості набагато вищі, ніж передбачені державою. Якщо допускається рівень гібридності 98%, а стерильності материнської форми соняшника — 99%, то ми намагаємося ці показники довести до 100%. Максимальний контроль якості ми здійснюємо й на заводах компаній «Агро-комплекс-2012», «Агротрейд» і «Укрлендфармінг», де доробляють наше насіння. Попередньо проводимо розкалібрування, вибираємо решета для забезпечення максимальної вирівняності кожної партії насіння. Тому й не маємо нарікань від клієнтів. Контроль якості насіння проводимо на всіх етапах виробництва в лабораторії, що має міжнародну акредитацію. Всі партії перевіряються за ДНК-маркером щодо рівня гібридності. Фактично він становить 99,9%. За обсягами ми не женемося, головне для нас — якість насіння. Тому й обрали стратегію розвитку, яка дає змогу витримувати рівень якості та здобувати прихильність аграріїв.
Немає замовлень